Жив собі на окраїні села старий чоловік, якого всі шанували за розум і розсудливість. Одного разу завітав у його оселю молодий хлопець і розповів, що кілька років тому вирішив подорожувати світом і допомагати людям у скруті. Але у очах юнака мудрець побачив розпач і запитав, що так тривожить його.
Хлопець розповів, що хотів заспокоїти свою душу, роблячи добрі справи, але стикнувся з тим, що не всі сприймали це позитивно. Дехто критикував його з тих чи інших причин, звинувачуючи у якійсь прихованій вигоді.
Тоді мудрець відповів: «Все залежить від того, хто перед тобою. Якщо у людини світла і добра душа – у всьому вона знаходитиме позитив. Ці люди у недоглянутому саду з трояндами бачитимуть не будяки, а прекрасні квіти, відчуватимуть їхній аромат. А недобрі та заздрісні люди відчувають, що не можуть зрівнятися з тобою, тому всі твої вчинки критикуватимуть та знеславлюватимуть. Такі люди бачать тільки будяки та хащі, а троянди для них – ніщо.
Не журися, дитино, не сходи з правильного шляху. Твори добро, не оглядаючись на людей з черствими душами».