Чужими стають так: одна жінка любила чоловіка. Терпіла зради, шукала причини у його непростому дитинстві, вчилася розуміти та прощати. Боролася з його пияцтвом – і цілком успішно. Знайшла спільну мову з токсичною свекрухою: подарунки, скромний послух використовувала для покращення стосунків. Приймала в будинку численну рідню чоловіка і шукала з ними спільну мову. Простіше кажучи, служила всім. І не звертала уваги на грубість, різкість, холодність. Тобто увага зверталася сама по собі. І боліло десь у грудях, там, де живе душа. Але вона усміхалася і завжди мирилася першою. Так що вони цілком непогано жили, ці чоловік і дружина.
Якось Олена прокинулася вранці. Ранок, як ранок. Треба вставати та готувати сніданок. Олена побачила, що поруч із нею лежить чужий чоловік. Це вона так розповідала. Лежить і хропе, напіввідкривши рота. “Хр-р-р-р”. Ногу закинув на ковдру. Олена встала, одягла халатик і почала дивитись з подивом на чоловіка. Що він тут робить? Це її квартира, від мами дісталася. Її дім. Чому він спить на випраних Оленою простирадлах, укривається її ковдрою, а зараз вона повинна йому підсмажити тости з яєчнею? Ось цій чужій людині, яка хоче на сніданок їсти тости з яєчнею. І не дай боже погано просмажити жовток. Або тости пересушити. А потім він буде сякатися у ванній, голитися. Піде, а ввечері знову прийде. Може, сорочка буде забруднена помадою. А може, не буде. Невідомо. Та й не має значення. Це зовсім чужа людина.
Ось так стають чужими. Відразу миттєво. Кумулятивний ефект називається. Спочатку людина довго терпить і намагається щось виправити. Не звертає уваги довго. А потім у грудях, там, де живе душа, щось рветься та розбивається. Ламається назавжди. Якісь нитки, або сухожилля, або електричний ланцюг, нейронні зв’язки – це рветься надовго. І людина стає чужою і холодною, неприємною на вигляд, як морожена риба. І ще хропе неприємно. Чужі завжди неприємні в нашому ліжку та в нашому житті.
Кількісні зміни переходять у якісні. І навіть корабельні канати рвуться одного разу. Можна виявити поряд із собою зовсім чужу людину. Свіжоморожена риба в ліжку або на стільці. І залишиться лише бажання якнайшвидше піти чи попросити піти.
Свіжоморожена людина дуже дивується. Розплющує рот і очі. Або тягне холодну руку для привітання. Але все скінчено, ось що я вам скажу. І дороги назад немає. Ніхто не винен, звісно. Просто людина стала чужою.
Автор: Анна Кір’янова