Чим більше людина терпить у стосунках, тим менша надія, що щось зміниться. Це, мабуть, дуже влаштовує оточуючих. Адже дискомфорт відчуваєте ви, а не вони. Терпите ви. Але подяки за це чекати не варто.
Багато жінок помиляються, думаючи, що за тривалим терпінням дискомфорту чи поганого ставлення до себе, після багатьох років «служіння сім’ї» всупереч своїм бажанням і потребам, буде подяка і визнання їх героїзму.
Терпіння рідко винагороджується
Насправді так майже ніколи не відбувається. Те, як ви поводитеся, приймається оточуючими людьми за норму. Вони вважають, що все гаразд. Що ви терпите тому, що вам це подобається. І, якщо бути до кінця чесними, здебільшого ніхто й не помічає того, що ви щось терпите.
Нам довго вселяли, що в терпінні є якась романтика, краса, героїзм і обов’язок, що потім колись хтось обов’язково оцінить страждання і зусилля, і нам віддасться. Насправді це не так!
Нехтуючи своїми бажаннями, потребами та комфортом, ми просто показуємо людям, що з нами так можна поводитися. Що ми можемо робити ось це і це, навіть якщо дуже не хочеться, або навіть якщо здається, що не можемо. Що не варто зважати на нашу думку, тому що ми завжди можемо поступитися і потерпіти, коли щось не влаштовує.
Терпіти – погана стратегія. Можна відмовитися від усього задуманого, від усіх своїх прагнень та уявлень про власне життя, від принципів та ідеалів, зрештою, і від самого себе і потерпіти. Але важливо пам’ятати, що це не матиме жодного ефекту, крім втоми, розчарування та жалю про витрачений час.
© Олена Боровик