Хтось написав мені в особистих СМС: “З вашою зовнішністю бути самотньою – це соромно.”
Та ні, дорогі мої!
Бути незаміжньою точно не соромно!
Соромно бути коханкою, знаючи, що чоловік ніколи не піде зі своєї родини.
Соромно пропонувати і продавати себе, як дешевий товар, викладаючи відверті фото на загальний огляд. А скільки ми такого бачимо в соцмережах!
Соромно втрачати гордість і самоповагу, лізти геть зі шкіри, щоб привернути увагу чоловіків за всяку ціну.
Соромно зраджувати себе у відносинах, які віджили своє і давно приречені. Терпіти погані вчинки, дозволяти руйнувати тебе і все, що тобі дорого.
Соромно продовжувати жити з людиною після зрад, постійного домашнього насильства. А скільки жінок змирилися з цим!
Соромно жити з людиною, з якою у тебе нічого спільного, крім дітей, побуту і ліжка, а життя – катування, що розтягнулося на десятиліття, тому що ні любові, ні взаєморозуміння ніколи і не було.
Соромно молити, немов убога про любов і бігти наче песик за першим зустрічним.
Соромно повторювати святі слова про любов кожному наступному без розуміння їх сакрального, божественного значення, без усвідомлення найменшої істини про те, що жінці можна, а що неприпустимо ніколи – ось це, ось все – с о р о м н о.
А самотність не соромно.
Самотність – це чесно.
Більш гідно взяти паузу, ніж знецінювати себе. І не важливо, що ця пауза розтягнулася на роки.
Набагато важливіше бути справжньою і відданою собі.
Тому самодостатня, поважаюча себе жінка завжди точно знає, що їй потрібно, і не готова погоджуватися на менше, ніж заслуговує. Краще бути самотньою, ніж жити з ким попало.
Цінуймо себе, дівчатка, високо цінуємо!
Все у нас буде!
З Божою поміччю Ваш гідний чоловік, ваша споріднена душа, знайде вас сам … Коли розпорядиться Всесвіт. І зведе вас в потрібному місці, в потрібний час …
Я вірю в це!
І ви вірте!
Автор: Людмила Стельмах-Кучеренко