На одному з пагорбів росли три дерева. Одного разу вони розговорилися про свої надії і мрії.
Перше дерево сказало: «Коли-небудь я хотіло б стати ящиком для скарбів. Мене заповнили б золотом, сріблом і дорогоцінними каменями. Мене прикрасили б різьбленням, і кожен би бачив мою красу».
Друге дерево сказало: «Я хотіло б стати потужним кораблем. Я перевозило б царів і цариць по хвилях в усі куточки землі. Всі відчували б себе в безпеці через мою міцності».
Третє дерево сказало: «Я хотіло б вирости і стати найпотужнішим і високим деревом у лісі. Люди б бачили мене на вершині пагорба, милувалися б моїми гілками і думали б про Бога і про те, як близько я до Нього. Я стало б найбільшим деревом всіх часів і народів, і люди завжди б пам’ятали мене».
Через кілька років їх молитов за свої мрії прийшли лісоруби. Один підійшов до першого дереву і сказав: «Це міцне дерево, напевно, я зможу продати його теслі», і почав його рубати. Дерево було щасливим, бо тесляр міг зробити з нього ящик для скарбів!
Підійшов до другого дерева лісоруб і сказав: «Це міцне дерево, я зможу продати його будівельникам кораблів». Друге дерево зраділо, бо воно було на шляху до здійснення своєї мрії.
Коли лісоруби підійшли до третього дерева, воно злякалося, тому що якщо його зрубали б, то мрія б не збулася. Один з лісорубів сказав: «Мені не потрібне якесь особливе дерево, я візьму це» і зрубав його.
Теслі зробили з першого дерева годівницю для худоби. Його поставили в хлів і наповнили сіном. Це було зовсім не те, за що воно молилося!
З другого дерева зробили маленький рибальський човен. Його мрії стати потужним судном і перевозити царів зруйнувалися.
З третього дерева зробили заготовку і залишили її лежати в темряві.
Пройшли роки, і дерева забули про свої мрії.
Одного разу в хлів прийшли чоловік і жінка. Вона народила немовля, і його поклали в сіно в яслах, зроблених з першого дерева. Чоловік хотів би, щоб для дитини було дитяче ліжечко, але вийшло те, що вийшло. І раптом дерево зрозуміло всю важливість цього народження і те, що в ньому лежить найбільший скарб всіх часів і народів!
Через кілька років група людей пливла в рибальському човні, зробленому з другого дерева. Один з них втомився і заснув. Поки вони пливли, почався сильний шторм, такий, що дерево вже думало, що човен не досить міцний. Тоді люди розбудили сплячого, він встав і сказав: «Заспокойся!», і шторм перестав. І тут дерево усвідомило, що воно в своєму човні перевозило Царя царів!
Дійшла черга до третього дерева. Його несли вулицями, і люди плювали в того, хто його ніс. Коли вони зупинилися, чоловіка прибили до дерева і підняли вгору, щоб він помер на вершині пагорба. Коли настала неділя, дерево зрозуміло, що воно стояло на вершині пагорба і було до Бога так близько, як це було можливо, тому що Ісус Христос був розіп’ятий на ньому.
Сенс цієї історії в тому, що коли все йде не так, як ти хочеш, пам’ятай, що у Бога є план для тебе. Якщо ти довіряєш йому, він дасть тобі дорогоцінні дари.
Кожне дерево отримало те, що воно просило, але зовсім не так, як вони собі це уявляли.
Ми не завжди знаємо, які плани у Бога для нас. Ми всього лише знаємо, що Його шляхи – не наші шляхи, але Його шляхи – завжди кращі!