Одна вчителька почала свій урок, піднявши вгору 500-гривневу купюру. У класі було близько 30 дітей. Вона запитала, хто хоче отримати купюру. Усі, немов по команді, підняли руки.
«Перш ніж один з вас отримає цю купюру, я дещо з нею зроблю», – продовжила жінка. Вона зім’яла її і запитала, чи хтось все ще хоче отримати її. І знову всі підняли руки.
«Тоді, – відповіла вчителька, – я роблю наступне», – і, кинувши купюру на підлогу, злегка почовгала її туфлями по підлозі. Потім підняла – купюра була зім’ята і брудна. “Ну і кому з вас вона потрібна у такому вигляді”?
І всі знову підняли руки.
«Дорогі друзі, – сказала вчителька, – тільки що ви отримали цінний наочний урок. Незважаючи на все, що я зробила з цією купюрою, ви усі хотіли її отримати, оскільки вона не втратила своєї цінності. Вона все ще купюра вартістю 500 гривень.
У нашому житті часто трапляється, що ми виявляємося викинутими з сідла, розтоптаними, такими, що лежать на підлозі або змішані з брудом. Це реалії нашого життя. У таких ситуаціях ми почуваємо себе нікчемними. Але неважливо, що сталося або станеться, ти НІКОЛИ не втратиш своєї цінності.
Брудний ти чи чистий, пом’ятий чи випрасуваний, ТИ ЗАВЖДИ БУДЕШ БЕЗЦІННИЙ…
ДЛЯ ТИХ, ХТО ТЕБЕ ЛЮБИТЬ!
Автор невідомий