Маленька сіренька курочка сиділа на галявинці поруч зі своїм курятником і дуже сильно сумувала: ⠀
– Я бідна, нещасна. Півні мене не розуміють, кури мене ображають. В курнику темно, глухо, порожньо, сумно. ⠀
Загалом, сиділа вона і страждала. І в цей момент повз неї пролітав величезний білий птах. Він почув слова курочки, приземлилася поруч і сказав: ⠀
– Не переживай, курочко. Хочеш, я тобі допоможу полетіти в прекрасну країну, де ти будеш щаслива? ⠀
– Ні, – сказала сіра курка. – Це неможливо – курки не можуть літати. ⠀
– Ну і що? – відповів білий птах. – Я навчу тебе. ⠀
– Ні, – сказала сіра курка. – У мене дуже маленькі крила для цього. ⠀
– Не переживай, – промовив білий птах. – Хочеш, я посаджу тебе собі на спину, і ми полетимо разом? ⠀
– Ні, – зітхнула сіра курка. – Я прилечу туди, і мені ніде буде жити. ⠀
– Не переживай, – обнадіяв її білий птах. Я допоможу тобі зробити так, щоб у тебе було житло. ⠀
– Ні, – сказала сіра курка. – Що я буду робити одна? Мені буде сумно. ⠀
– Не переживай, – посміхнулася білий птах. – Я допоможу тобі знайти півника. ⠀
– Ні, – сказала сіра курка. – А раптом цей півник виявиться злий і шкідливий? ⠀
– Не переживай, – зітхнув білий птах. – Я навчу тебе жити так, щоб в твоєму житті зустрічалися тільки чудові півні. ⠀
– Ні, – сказала сіра курка. – Таких птахів не буває на світі. ⠀
– ТАК ПІШЛА ТИ В СРАКУ! – закричав білий птах, розпустив величезні крила і полетів… ⠀
А маленька сіренька курочка черговий раз переконалася, який не справедливий світ, в якому вона живе, і як погано до неї ставляться оточуючі.
Мораль: якщо ти не задоволений своїм життям – змінюйся, а не ний. А якщо ти нічого не робиш і не міняєш, значить, тебе і так все влаштовує.