Є одна ознака того, що ви сильна людина. Навіть якщо ви цього не розумієте. Але ви сильні.
Це сумна ознака. Вам нема на кого спертися. Зовсім нема на кого, хоча навколо є люди. Навіть добрі люди. Близькі. Добрі. Але спертися на них не можна. І ви це швидко розумієте.
Одна жінка добре сказала: «Опираєшся на когось і як на воду!».
Ось таке саме відчуття виникає. Здається, іноді — ось ця людина для мене опора! Але тільки спробуєш навіть не спертися, — трохи притулитися, — і як на воду.
Бракує сил у іншого, щоб вас підтримати по-справжньому.
Або він швидко втомлюється та вичерпує свій ресурс.
Або обставини відводять його далеко від вас.
Або він не розуміє, що вам потрібна підтримка. І продовжує дертися вам на ручки.
Але спертися в важкий час виявляється завжди нема на кого. Мінімальна підтримка є: добре слово скажуть. Або промінчики добра в мережі пошлють. Або нададуть послугу. Або пошкодують щиро і обіймуть, але це не опора.
І людина сумно каже, що спертися нема на кого. Це тому, що вона сильна. Велика. Набагато міцніша і більша за інших. У неї більше енергії. Набагато більше.
Тому її й не дано спиратися на когось. Вона сама – опора. Вона такою створена.
І скаржитися нема на що, хоча сумно буває.
Але є опора для сильної людини. Не на землі, на небесах, в іншому світі. Там вона має шукати опору, де всі ми діти. Діти одного Батька.
Якщо зрозуміє це сильна людина – вона знайде опору. Якщо ні — може розчаруватися і вважати себе нещасною, покинутою, несправедливо самотньою у біді та випробуванні. І вона може зганяти розчарування на близьких людях — чому вони не підтримують?
Не можуть. Бракує сил у них утримувати і довго підтримувати велетня. Сильну людину.
Ось головна ознака того, що ви сильна людина. Вам нема на кого спертися. Нема на кого — з людей…