Якщо людина по-справжньому кохає, вона знайде спосіб подолати будь-які відстані, щоб зустрітися зі своєю коханою половинкою. Ось реальна історія життя письменника Роберта Льюїса Стівенсона.
Якщо людина вас по-справжньому любить, вона приїде, прийде, прискаче, прилетить, припливе. Навіть приповзе, якщо не зможе йти. А якщо не зможе повзти, — то її так і знайдуть, лежачою у вашому напрямку. Як стрілку компаса. Як письменника Стівенсона знайшли в лісі без свідомості. Він дві доби безсило пролежав, але його знайшли й підлікували. Коли письменник зміг ходити, хитаючись, він негайно продовжив шлях. Він прямував до своєї коханої жінки Фанні Осборн. І він врешті до неї дійшов.
Фанні абсолютно не підходила Стівенсону. Вона була на десять років старшою, в XIX столітті це було просто неприйнятно. У Фанні було двоє дітей. А головне — вона була заміжньою.
Непутящий чоловік жорстоко розбив її серце. Розлучитися тоді було дуже важко, майже неможливо. Можна уявити, як сім’я молодого письменника поставилася до цього кохання! Дуже негативно. Та й Фанні не хотіла псувати життя юнакові. Вона поїхала до себе в Америку, а йому прийшлося повернутися до Шотландії.
Стівенсон полюбив Фанні так: він її просто впізнав. Впізнав свою жінку за сумною постаттю у дверях; він ще навіть обличчя її не бачив! Але одразу покохав, а вона відповіла взаємністю. І любов не проминула. Тому що якось Фанні написала Стівенсону листа з Америки. Кажуть, що вона повідомила про свою важку хворобу. Тоді слабкий, худорлявий, виснажений туберкульозом письменник негайно взяв квиток на пароплав і поплив на інший континент. Плавання тоді було жахливим. І дуже довгим. Але він приплив!
Виявилося, що його кохана переїхала в інше місто. Вона ж не могла ні написати, ні зателефонувати. Вона, можливо, навіть не знала, що він пливе до неї. Стівенсон сів у страшний поїзд для іммігрантів і поїхав в те, інше місто. Але Фанні не знайшов, вона поїхала ще далі. Виснажений хворий письменник взяв коня і пострибав до своєї Фанні. Їхав дві доби, а потім впав з коня без свідомості. Потім його привели до тями, трохи підлікували, і він пішов до своєї коханої жінки. І дійшов! Ось так. Це і є любов.
А далі все склалося дуже добре. Фанні одужала, чоловік-тиран дав їй нарешті розлучення, а діти Фанні дуже полюбили вітчима. І допомагали йому писати книги. «Острів скарбів» допоміг створити син Фанні, а дочка — переписала повість. Книга принесла успіх і гроші. Вони почали добре жити.
Зрозумійте: якщо людина по-справжньому любить, у неї знайдеться час, щоб до вас приїхати, якщо ви покличете чи просто повідомите, що ви в біді. Він припливе, прилетить, на коні прискаче, пішки дошкандибає. А якщо немає часу і можливості — це не справжня любов. Це як силует у дверях або тінь любові, але не любов. І спокушатися не варто. Якщо ви потребували допомоги й були в небезпеці, а людина навіть не спробувала сісти в машину або в поїзд і приїхати, це не любов. І вам, вірогідно, не варто бути разом. Навіть якщо ви не на різних континентах живете, а поряд одне з одним.