Депресія та інші психічні розлади дуже швидко обростають камуфляжем, стаючи майже непомітними.
Але, на щастя, завжди існує декілька тонких способів виявити ці паразити на початковому етапі.
22-річна художниця Поліна Паліта розповіла неймовірний спосіб, як зрозуміти, що у людини проблеми з психічним здоров’ям. Він став сенсацією Твіттера.
«У мене діагностували біполярний розлад, – говорить Поліна. – Я вирішила відстоювати права людей з порушеннями психіки, тому що знала, що таких багато».
Вона додає:
«Я знаю, як важко мати справу з такою хворобою, яку багато хто не сприймає серйозно. А ще я знаю багатьох людей, у яких не має можливості висловитися. Єдине, що я можу зробити – це проінформувати навколишніх, як стримати стигматизацію психічних захворювань ».
Отже, надійний спосіб розпізнати депресію:
«Дозвольте пояснити, чому психічні хвороби можуть викликати у людей сильну втому.
Швидше за все, якщо у вас є знайомий з психічним розладом або порушенням, ви задавали собі питання: “Від чого ж ти так втомився?”.
Мене рідко запитують, як я себе почуваю, але коли це відбувається, я завжди відповідаю теж саме: “Нормально, просто втомилася”, – і людей, схоже, влаштовує ця відповідь. Для мене “втомилася” – це не скарга і не песимізм. Це просто констатація факту.
Дозвольте пояснити, чому людина, яка постійно бореться з власними думками та очікуваннями суспільства, може відчувати сильну втому.
У таких людей мізки працюють в перевантаженому режимі, і їм дуже важко розслабитися, щоб заснути вночі.
Середньостатистичній людині потрібно 7 хвилин, щоб заснути.
А тепер уявіть собі, що ви без сил заповзає в ліжко, але вам потрібно близько години, щоб заснути, замість семи хвилин. Варто трохи задрімати або вийти в туалет – і кінець розслабленню, цикл починається з початку.
У таких людей сон дуже часто порушений, і вони всю ніч перевертаються, а не відпочивають.Іноді їх будять звуки, біль, нездатність відчувати себе зручно, гучний шум у власній голові, яскраві сни й багато інших речей.
Ці люди прокидаються майже в такому стані, як і заповзали в ліжко, – як зіпсований акумулятор, який неможливо зарядити повністю.
Ці люди десятиліттями не відчувають себе такими, що відпочили після сну.
Ці люди докладають неймовірних зусиль, щоб зосередитися на справах, які їм потрібно зробити, в той час, як їх мозок постійно намагається відвести їх думки в іншу сторону або вони просто не можуть пригадати, що саме їм потрібно було зробити.
У цих людей проблеми з робочою пам’яттю: зі шкільних років до дорослого віку вони не в змозі запам’ятати багатокрокові інструкції, які повинні знати (так вимагає суспільство).
Ці люди постійно воюють з власним мозком, борються з власними думками та страхами; кожен день мозок нашіптує їм, що вони недостатньо гарні, недостатньо сильні, недостатньо худі, що їх ніхто не любить, що вони невдахи й багато іншого.
Ці люди постійно воюють із засудженням і нерозумінням інших.
Вони постійно чують: “Чому ти вічно стомлена?”, “Зберися і не ний”, “Ти просто ледащо”, “Це все тільки у тебе в голові”, “Досить бути песимісткою” і так далі.
Ці люди страждають від сенсорного перевантаження, яке їх виснажує. Усе починається від одягу, який їм треба носити, і їжі, яку треба їсти, до різного роду шуму і запаху – почуття цих людей перебувають під постійною атакою.
Ці люди постійно втомлені від того, що їм весь час доводиться пояснювати людям, чому так все відбувається. Вони стомлені від непорозуміння.
Ці люди більшу частину свого часу проводять в стані страху, який навколишнім здається ірраціональними й несуттєвим.
Насправді цей стан можна порівняти лише з відчуттям, коли людина, яка боїться висоти, висить на мотузці, прив’язаній до моста, над прірвою, розгойдуючись в повітрі, а їй кричать: “Не розумію: чого ти скаржишся? Міст цілком безпечний. Зберися і не ний! У мене ж виходить, значить, і у тебе вийде “.
Цим людям дуже важко висловлювати свої почуття, тому що ніхто не вчив їх, як це робити.
Це все одно, як людині без художнього таланту сказати: у тебе є п’ять хвилин, щоб зробити скульптуру, яка відобразить твої почуття.
Ці люди витрачають купу сил в спробах зрозуміти мову жестів, міміки й емоцій. Це все одно, якби вам показали фото моєї кішки й вимагали миттєво визначити, що вона відчуває, за виразом її морди та пози, причому декілька разів на день.
Ці люди втомлюються від побічних ефектів ліків або від самолікування в спробах впоратися зі своїми симптомами та очікуваннями суспільства.
Ці люди борються зі своїм мозком, щоб зрозуміти, що реально, а що – ні, тому що їх мозок сприймає все як реальність.
У цих людей з’являються фізичні симптоми психічних розладів, тому що постійне розумове напруження позначається на їх тілі.
У цих людей м’язи постійно болять або стомлюються від постійної напруги, у них часто бувають головні болі й мігрені, у них знижений апетит і ослаблений імунітет … І цей список можна продовжити.
Коли хтось говорить вам, що він стомився, іноді треба подивитися, що стоїть за цією відповіддю. Чому він стомився? Чи він стомлений фізично, чи йому просто треба виспатися? Чи, можливо, він потребує вашої підтримки?
Можливо, йому потрібно, щоб хтось подивився йому в очі та сказав: “Ти виглядаєш дивно: що з тобою відбувається? Можливо, йому потрібно, щоб хтось здогадався, що у нього не все добре, і просто обійняв його? Особисто я знаю: коли я кажу, що стомилася, мені потрібно саме це.
Тому прошу вас: наступного разу, коли хтось з невидимою хворобою скаже, що він стомився, не ставтеся до нього як до ледаря або казкаря.
Замість цього, уявіть собі ситуацію з мотузкою над прірвою. Уявіть, як би ви себе почували, якби вас хтось будив по кілька разів за ніч хоча б один рік поспіль, і як би це відбилося на вашому психічному і фізичному здоров`ї.
Благаю вас від імені всіх тих, хто бореться зі своїми невидимими душевними проблемами, проявіть терпіння й емпатію. Якщо ви чогось не відчуваєте, це ще не означає, що від цього не можуть страждати інші».