Ще Бернард Шоу сказав:
«Якщо ви починаєте з самопожертви заради тих, кого любите, то закінчите ненавистю до тих, кому принесли себе в жертву».
Загалом, так воно і є.
Якщо людина постійно не думає про себе, а думає тільки про інших, то можуть бути два сценарії наслідків. В одному варіанті він врешті-решт захворіє, бо з’ясується, що це єдиний спосіб отримати турботу. Що він все життя займався обслуговуванням потреб близьких і тільки серйозна хвороба дозволяє йому, нарешті, зітхнути, отримати від близьких турботу, переконатися, що він теж для них означає щось, крім як в ролі безкоштовної прислуги.
В іншому випадку це закінчиться образою на всіх. Людина, як і раніше буде все робити-робити-робити, все думати і думати про інших, але кожен раз буде ображатися, що їй недостатньо вдячні, що її недостатньо цінують, не розуміють її величезну жертву заради них.
Природно, всіх інших це буде дуже дратувати.
Людина буде чути від близьких: «Ми тебе не просили», «А навіщо це потрібно було робити». Вона буде ображатися ще більше і так по колу. До конфлікту, до сварки, іноді до важких руйнівних відносин.
© Людмила Петрановська