Коли людина накопичує речі, вона втрачає енергію. Збирає речі, накопичує, не може розлучитися з непотрібним, іноді тягне до себе мотлох – і втрачає енергію. Але парадокс ось у чому.
Людина і починає накопичувати речі, коли починає втрачати енергію. Так часто роблять старші люди. Вони втрачають молодість, красу, здоров’я, друзів, місце в суспільстві, волосся, зір, слух… Все їхнє життя тепер – низка втрат, щодня втрачається важливе, потрібне, витікає і зникає.
І накопичення речей дає ілюзорне відчуття контролю за життям. Це несвідомий спосіб зберегти енергію. Це ілюзія, химера! Але гроші та речі накопичуються у страху перед головною та остаточною втратою.
Іноді це пов’язано із психічними порушеннями. Але зміст не змінюється. Матеріальні речі збирають, коли втрачають енергію життя. І тому до старості навіть щедрі великодушні люди можуть важко розлучатися з речами. Цілком непотрібними іноді.
Якщо помітили, що вам стало важко позбавлятися речей, що відслужили свій термін, якщо стали ловити себе на дріб’язковій скупості, яка раніше вам не була притаманна, треба подумати, що ви насправді втрачаєте або боїтеся втратити. Що витікає з рук, куди йде енергія? А може це страх втратити близьких?
Речі – символ енергії життя. Недаремно єгипетські фараони вирушали в інший світ разом зі своїми речами. З запасом енергії.
Але якщо почалася спрага накопичення, якщо нестерпно почало розлучатися з речами та грошима, якщо з’явилося бажання накопичувати і накопичувати, не користуючись накопиченим, не ділячись ним, це вказує на втрату енергії, життєвих сил. І це дуже сумна та тривожна ознака.
Обмін – норма. Використання – норма.
А дріб’язкова жадібність, що з’явилася, і страх розлучатися з непотрібними речами – це спроба захиститися від втрат, яких так багато в старості або в тужному житті людини, яка втратила сенс існування.