Іноді я думаю, що коли ми прийдемо на небо, Бог обов’язково підійде до кожного і запитає:
– Ну як?
– Що як ? Грішна, Господи … помилуй … Почну я … А Він переб’є і скаже:
– Так, це Я і так знаю. Спостерігав за тобою … Як тобі Земля?
– Ем … Ти про що, Господи?
– Ну, Я творив Землю протягом 6 днів і все що на ній. Як тобі вона? Сподобалася? Бачила яких Я риб в Червоному морі придумав?
А вулкани мої? Правда, класні? А, джунглі! Джунглі, бачила ????
Слухай, а скільки Я часу на водоспади витратив, ти б знала !!! А, кит !!!! О !!! Якби ти знала, я його таким потужним створив !!! ти ж бачила китів, так?
Ну, розповідай … що тобі найбільше сподобалося?
І я дуже боюся, що я буду стояти, кліпати очима і говорити …
– Ну, у мене це … просто часу не було … я це … працювала багато … потім сім’я … діти … річний звіт … потім кредит на машину … але я хотіла , чесно Господи, хотіла!
Грішна, помилуй, Господи!
– Так, не грішна, а дурна! – скаже Він.
– Другого -то шансу подивитися на неї можливості не буде!
Ех … зрозуміло … давай Петро діставай Книгу Життя … що там у неї?