З роками починаєш дбайливіше ставитись до заповнення свого внутрішнього простору …
Не хочеться більше займати дорогоцінне місце трофеями минулого кохання, запорошеними вимпелами виклянчених почуттів, тріснутими статуетками віджилої себе дружби …
І навіть медалі за перемоги в безглуздих війнах здаються свідками власної ганьби, а не доблесті …
Ніякого мотлоху, друзі мої …
Нічого зайвого …
Цінуєш чистоту і простоту …
Бережеш дане …
Не береш кількістю …
Нікого не прагнеш здивувати, або загнати в заздрість …
Не дивишся на чуже …
Не обмінюєшся за рогом однією дурницею на іншу …
І не відчуваєш ніякої потреби бути там, де тобі не раді …
Обіймати тих, з ким холодно …
Чекати того, чого не буде …
Все просто.