Багато чого стане ясно, коли ти впадеш,
Одні побіжать до тебе і стануть допомагати,
Піднятися, розпитувати, поки все не викладеш,
Охати і ахати, втішати і співчувати.
А інші собі повз пройдуть,
Хоча ви і знайомі, начебто дружили,
Важливості, вони тому не дадуть,
Навіть колись спілкувалися і приятелювали.
Тих, які вас обтрушували і піднімали,
Подякуйте і обніміть кілька разів,
Тих, які не зупинились і повз пройшли,
Переведіть із знайомих, у список друзів.
Ніхто не зобов‘язаний вас піднімати,
Залишайтеся з ними, як прості знайомі,
Від яких нічого не можна чекати.
Ще є люди, які будуть звинувачувати вас в тому,
Що ви не правильно мислили, не так ішли,
Ви недбалі, що так впали по дурному,
І цю проблему, сами собі знайшли.
Допомоги, від цих колишніх близьких немає,
А шкоди і болю, в усьому прозрінні,
Падати боляче, але це багато пояснень дає,
Рожеві окуляри розбиваються при падінні.