Вона хотіла на ручки. Мама була зайнята. Вона хотіла на ручки – і плакала. Мама була зайнята Вона продовжувала хотіти і плакати. Мама була зайнята. Вона перестала хотіти. І перестала плакати. Хороша дівчинка.
Вона хотіла гратися – але не можна – «мама спить, вона втомилася». Вона перестала хотіти. Зручна дівчинка.
Вона хотіла іграшку – не було грошей. Вона перестала хотіти. Розумна дівчинка.
Вона хотіла собаку. Не було можливості. Вона перестала хотіти. Слухняна дівчинка.
Вона хотіла красивий ліфчик і гарну сукню – як у Світланки з 6А класу. Не було можливості. Вона перестала хотіти і продовжила доношувати светр двоюрідної сестри. Практична дівчинка.
Вона хотіла заміж – щоб виїхати звідти, де не можна хотіти і немає можливостей, туди – де є місце можливостям і бажанням. Але не вийшло. Вона перестала хотіти. Прогресивна дівчина.
Вона хотіла відзначати Новий рік з коханим. Щоб було свято, якого у неї не було в батьківській родині. Але коханий весь час був зайнятий. Вона перестала хотіти. Розуміюча жінка.
Вона хотіла дітей. Але не було з ким. Вона перестала хотіти. Прогресивна жінка.
Вона хотіла виїхати з країни. Але потрібно було доглядати за старіючою мамою. Вона перестала хотіти. Дбайлива дочка.
Вона хотіла поїхати у відпустку. Але потрібно було працювати. Вона перестала хотіти. Лояльна співробітниця.
Одного ранку вона нічого не хотіла. Вона їла прісну кашу і нічого не хотіла. Вона вже добре знала, що хотіти безглуздо.
Її раптово стало все влаштовувати. Немає нічого з того, що вона хотіла, – ну й добре, тепер уже вона нічого й не хоче. Подруга сказала, що це просвітлення. Що всі проблеми від очікувань, а у неї очікування самі пройшли, це смирення, це благо. Вона не знала, благо це чи ні. Їй було вже все одно.
Навколишні запитували, чи хочеться їй чогось. «У мене все добре, у мене все є» – потискувала вона плечима і відверталася до стіни. У неї вже давно була депресія, але її це влаштовувало, тому що вона вже давно забула, що означає хотіти.
Їй потрібно було на роботу. Але вона не хотіла – вона не розуміла навіщо. Їй не потрібні були гроші – адже вона нічого не хотіла.
«Не кисни» – говорили їй подруги. «Піди розвійся». «Ти ж жива-здорова, а в Африці діти голодують». Їй було все одно.
Вона не відчувала смак життя. Вона не відчувала життя. Вона втратила життя. Вона майже перестала їсти. Вона схудла. Ослабла. Перестала виходити з дому. Зрідка замовляла продукти. І то в основному заради замовлення котячого корму. Кішку вона вже давно не любила, але не могла від неї позбутися. Відповідальна жінка.
Одного разу доставка не приїхала. Їй довелося вийти в магазин за котячим кормом.
«Я ХОЧУ МАШИНКУ!!!» – вона почула, як розривалася в істериці якась дитина.
Її очі наповнилися сльозами. Вона не розуміла чому. Вона розридалася. Прямо біля каси – оплачуючи корм. Вона побігла додому. Вона ридала три дні, не перестаючи. Її захльостував то відчай, то дика лють. Вона не розуміла чому.
«Я теж хочу машинку» – і вона раптом перестала плакати. І усміхнулася, подумавши про маленький іграшковий автомобіль, який вона хотіла в 4 роки. І знову почала ридати.
Вона раптом почала згадувати, чого вона хотіла протягом останніх сорока років. Хотіла і не отримувала. І від відчаю переставала хотіти. «Не хотіти» – здавалося, не так боляче, ніж хотіти і не отримувати.
«Я хочу машинку!». Вона дістала з шафи давно припадаюче пилом плаття. Зробила гарну зачіску. Усміхнулася до дзеркала, в якому відбивалося опухле від сліз обличчя – з червоним носом і ледь помітними за мішками очима.
Вона вийшла на вулицю і усміхнулася сонцю. Вона пішла за іграшковою машинкою. До неї повернулося життя. Вона знову почала хотіти.
Це дуже важливо – кожен день питати себе чого хочеться вам і вашій внутрішній дитині. Обіймайте, любіть, балуйте його або її, дозволяйте собі те, що приносить вам радість, задоволення, наповнює вас енергією і робить живими. Ви гідні любові, турботи, поваги і подарунків.