Маленька донька повертається додому і каже батькові:
– Тату, я ненавиджу нашу сусідку! Мені хочеться вбити її, але я боюся, що мене спіймають. Ти можеш допомогти мені?
Батько відповідає:
– Так, сонечко. Але є одна умова: спочатку ти з нею помиришся, щоб зняти з себе всі підозри. Будь доброю, вдячною, терплячою, ласкавою, безкорисливою і уважною до того, що вона тобі каже. Ось тобі отрута. Кожен день підмішуй цей порошок в її їжу, і вона почне повільно вмирати.
Через місяць дочка знову приходить до батька:
– Тату, мені більше не хочеться, щоб вона померла. Я люблю її. Що мені тепер робити? Як мені зупинити дію отрути?
Батько відповідає:
– Не турбуйся! Засіб, який я тобі дав, це рисове борошно. З нею нічого не станеться, тому що справжню отруту весь час ти носила в собі.
Як писав Хосе Антоніо Маріна, найпоширеніші різновиди отрути – це помста і відчайдушний пошук справедливості. Вони можуть отруювати наше життя роками, з’їдаючи зсередини, позбавляючи щастя і надії.
Кажуть, що той, хто не відає любові, не вміє прощати. Саме любов відповідальна за прощення – любов до інших людей, до життя, світу і до себе самого.
Істинне прощення неможливе, якщо воно не підкріплене щирими намірами. Першорядний мотив прощення може полягати в дружелюбності або почутті відповідальності, але як би там не було, єдиний спосіб його домогтися – полюбити кривдника.
Часом любов ототожнюють зі свободою. Якби нас не стримували страх і ненависть до іншої людини, не було б ніяких інших виправдань того, що ви живете в оковах образи.
Однак прощення не означає, що ми повинні позбутися від минулого або забути про свої колишні страждання. Прощення полягає в новому підході до спогадів про своє минуле, бачення сьогодення і очікування майбутнього. Це може зайняти чимало зусиль, але це єдиний спосіб зцілити свою душу. Отже …
Усвідомте свій біль
Тільки так ви абстрагуєтеся емоційно і знову почнете співчувати людині, яка завдала вам біль. Таким чином, ви отримуєте можливість проаналізувати мотивацію вашого кривдника, що, в свою чергу, позбавить вас від бажання звинувачувати його.
Виберіть шлях прощення
Цю пораду можна пояснити за допомогою метафори. Коли люди ображають нас, ми немов заковтуємо їх рибальський гачок, відчуваючи неймовірний внутрішній біль.
Нам хочеться відплатити їм, змусити відчути те ж саме, проткнувши їх тим же гачком. Тобто вчинити акт справедливості, який призведе до аналогічних страждань. Ми б з радістю зробили це, пам’ятаючи весь той біль, що нам заподіяли.
Але, відплативши тією ж монетою, ми не знімаємось з гачка, адже кривдники просто висітимуть між нами і кінцем гачка. А це означає, що для свого звільнення спочатку доведеться звільнити їх.
Повернувши собі свободу, варто триматися від цих людей на відстані. В іншому випадку, ситуація повториться.
Прийміть свої страждання і гнів
Злитися і страждати – це нормально, але єдиний спосіб вгамувати біль – об’єднати свої суперечливі емоції, почуття і думки в єдине ціле.
Слів про прощення недостатньо
Вимовлені слова можуть бути позбавлені сенсу. Так буває дуже часто – ми переконуємо себе, що пробачили людину, але образа все одно залишилася.
Прощення – це не просто слова, це почуття. Якщо негатив нікуди не подівся, необхідно знову спробувати пробачити. І так потрібно робити, поки від болю не залишиться і сліду.
«Затамувавши образу, ми повільно вмираємо зсередини. Ми повинні ставитися до людей так само, як хочемо, щоб вони ставилися до нас. Проявіть ініціативу і почніть любити, давати, жертвувати і служити іншим людям, а не бажати отримувати і бути обслуженими іншими ».