-Чому про одних людей говорять, що в них світла душа, а про інших, що темна, – запитала дочка, – адже в душу людини зазирнути не можна.
Мати відповіла:
-Коли зустрічаєш людину зі світлою душею – навколо стає світло. Якщо ти відчуваєш якиїсь душевний біль, то поряд з такою людиною він стихає. Така людина буде зміцнювати віру в Бога, віру в себе, ти відчуваєш тиху радість і надію на щастя, хочеться всіх любити і творити добро.
-А якщо начебто людина каже все правильно, але мені від її правильності стає погано? Опускаються руки і життя здається якимось безпросвітним? Чи означає це, що людина лицемірна і зла?
-Ні, доню. Це означає, що душі цієї людини не вистачає світла. Що ця людина нещасна, і спілкуючись з тобою несвідомо ділиться з тобою своєю бідою.
-І що мені робити тоді?
-Світити самій для цієї людини. І чим більше зусиль ти докладатимеш, щоб світити, тим більше світла тобі дасться! Запам’ятай, світло – це не тільки розмови про Віру і Бога, світло – це привітна усмішка, добре слово, підтримка і допомога.