Буває, живеш з людиною під одним дахом, але не відчуваєш її поряд …
Тінь ходить, тінь шукає чисті шкарпетки, тінь їсть приготований тобою суп…
Сидиш поруч із тінню, думаючи в цей момент, який завтра зварити суп тіні.
А буває інакше…
Він далеко, але ти відчуваєш його поруч, завжди…
Дотик його відчуваєш, дихання, серцебиття …
Прокидаєшся від його поцілунку, навіть розуміючи, що прокинулась, обіймаючи лише свою подушку…
І не полишає думка, що він тут, поруч, зігріває тебе…
Береш телефон і строчиш смс або прокидаєшся від його дзвінка: «Я люблю тебе, поспи ще, сонечко».
І розумієш, хай він далеко, хай бачитесь рідко, але яке щастя відчуваєш при зустрічі після довгої розлуки…
Дочекатися своєї людини — це і є щастя!…
Хай у 30, 40… навіть у 50 чи 60 років — не страшно…
Страшно прожити все життя з тінню…
Автор невідомий