Всім привіт. Сталася тут у нас одна цікава історія, якою захотілося з читачами блогу поділитися.
Загалом справа була така. Заїжджаю після роботи до магазину, який у нас біля дому. Ми в ньому купуємо молочні продукти та хліб. Взяла те, що потрібно, і бачу перед собою одну жінку, яка живе по сусідству. Вона котить кошик, до того ж видно, що їй важко.
Перша думка – цікаво, чого вона такого набрати могла, що такий кошик важкий. Цікавість – це звичайно порок, але тут не стрималася. Наздоганяю її, щоб привітатись, і бачу, що в неї повний кошик пачок солі.
Друга думка – ніби як сезон солінь вже пройшов, та й сіль йодована, як вона не застосовується для заготовок. Запитую у цієї жінки, а навіщо їй стільки солі, що вона з нею робитиме. І після її розповіді вирішила, що сіль у такій кількості мені теж знадобиться). Ну, і гадаю, читачам блогу буде цікаво дізнатися про це. Тож поїхали.
Сіль у побуті-хто і як застосовує.
Взагалі харчова сіль часто використовується у побуті. Хтось їй, наприклад, миє посуд, змішуючи з гірчичним порошком і содою. Якось ми навіть пробували цей спосіб, але нам, чесно кажучи, не зайшло. Розчином солі з оцтом непогано відмивати холодильник. І запахи усуває, і дезінфікує. Ще із солі роблять різні скраби для тіла. Ми, до речі, якось із цим експериментували, змішуючи сіль із медом, кавовою гущею та лимонним соком.
Цікава суміш виходить для лазні. Тільки якщо на шкірі пошкодження є, то щипатиме. Ще сіллю можна знижувати вологість приміщення. І згадалося-ми один час робили із звичайної магазинної харчової солі – соляні камені для лазні. Технологія дуже проста.
Береться будь-який мішечок із тканини, у нього сіль насипається, а потім змочується водою та просушується. Виходить грудку солі. Його можна на кам’янку класти, щоб сольовими парами дихати. Але у нас у будинку сіль у великій кількості йде не на це, звісно. Ми практикуємо один спосіб приготування м’яса, який прямо ніяких особливих умінь не вимагає і дуже рятує. Може, вам теж знадобиться.
Пригостити гостей смачним м’ясом із мінімальними зусиллями.
Є рецепт, який ми ще зі студентства практикуємо. Загалом, купуєте охолоджену курку. Включаєте духовку на 200 градусів, бажано щоб сама духова шафа була з нижнім і верхнім нагріванням. Потім берете або фольгу, або пергамент для запікання та лист. На дно листа укладаєте або фольгу, або папір, і зверху висипаєте пачку солі. Сіль розрівнюєте руками, щоб шар був приблизно півтора сантиметри. Потім кладете на це ложе курку.
Тільки є одна тонкість, курку кладете на спину. Далі все це поміщаєте в духовку та запікаєте приблизно 1.5 години. Курка виходить дуже м’яка та ніжна. У поєднанні з соусом, в який потім її можна шматочками макати, то взагалі пальчики оближеш. І, головне, після того як курочка приготувалася, ви акуратно перекладаєте її на блюдо, і просто з дека викидаєте кульок із сіллю на папері або фользі у відро для сміття.
Хто не зрозумів-деко чисте при цьому залишається! І нічого навіть мити не треба. Все. Тепер розповім навіщо сіль сусідка купувала. Але рецептик з курочкою все ж таки спробуйте. Просто та дуже смачно!
Навіщо сіль знадобилася сусідці?
Сусідка живе від нас через 3 будинки. Я її, до речі, з магазину додому довезла, оскільки, як з’ясувалося, вона купила 10 пачок тієї солі. А навіщо вона їй розповіла ось що. Вона використовує один старий спосіб профілактики засмічення в трубах та неприємного запаху із сифонів.
Бере звичайну сіль, насипає у раковину. На день приблизно по півсклянки і заливає всю цю справу гарячою водою. У них у будинку каналізаційні труби прокладено з маленьким кутом. І мабуть через це на них накопичується багато усіляких харчових залишків. Сіль – один із найперших консервантів, які людство використовувало, плюс гарячий розчин солі непоганий розчинник, і очевидно, що він непогано наліт з труб знімає. І як вона сказала, можна, звичайно, для цього і хімію різну використовувати, але, по-перше, це дорожче, а по-друге, запах від хімії теж буває не дуже приємним, та й дихати їй вона не хоче.
Є в цьому певний сенс. Сіль – це і в правду і екологічно, і дешево