Як же все правильно написано!
Я справді хочу, щоб ти знав, що зробив мені боляче. Може, ти зовсім не відчуваєш провини і не знаєш, через що я проходжу через тебе. А я страждаю навіть більше, бо ти поводишся так, ніби нічого й не робив.
Може ти не усвідомлюєш ситуацію, чи це твій егоїзм. Я не знаю що думати. Ти нічого не відчуваєш, коли уникаєш когось. Тобі важливе лише власне щастя. Якщо ти задоволений, якщо в тебе все гаразд, то нічого не може тебе засмутити.
Іноді я хочу, щоб ти відчув цей біль, який відчуваю я прямо зараз. Я хочу, щоб ти міг бачити мої сльози щоночі, як я поводжуся з іншими людьми. Ти паралізував мене якимось дивним чином, бо моє розбите серце більше нікого не підпускає до мене. Я знаю, що не була такою раніше, доки ти не зробив мені боляче.
Але найжахливіше те, що тобі начхати. Навіть якби я розповіла тобі про те, що ти мені зробив, ти не відчув би своєї провини. Ти не знаєш, як це, коли хтось іде без пояснень. Ніхто цього не заслуговує. Але я знаю, що ти звинувачував би когось іншого. Ти б ніколи не подумав, що річ у тобі.
Але якби ти тільки подумав… Чому люди роблять боляче тим, кого найбільше люблять? Якби ти міг бачити мій біль, все закінчилося б інакше. Я знаю, що не можна врятувати те, чому не судилося бути, але чому ти не поділився зі мною своїми проблемами? Може, я б допомогла. Принаймні підтримала б.
Але ти втік від проблем. Як утік і від мене. Але якби ти хоча б сказав «Вибач», все могло б бути інакше. Але ти ніколи не хотів брати на себе провину. Хоча мені було б простіше пробачити тебе, якби ти вибачився. Я навіть розділила б твою провину. Аби рухатися далі.
Я переживу цей біль. Але одного разу ти зрозумієш, що був неправий, і ця думка переслідуватиме тебе. Може одного разу ти усвідомиш, що найгірше почуття це коли людина робить тобі боляче, але їй все одно.