Навіть якщо ви пробачили людині, яка завдала вам зло, треба зробити ще одну справу…
…Вибачили — чудово! Дуже великодушно з вашого боку. Тільки вона вам не пробачила, ось у чому річ.
Тепер ви знаєте про цю людину погане, правильно? Ви побачили її темну сторону, зрозуміли, на що вона здатна і можете іншим розповісти.
Ви не збираєтесь нікому розповідати! Але вона судить про себе і боїться. А страх породжує ненависть. Прощена за підлість людина вас ненавидить за те, що ви знаєте.
І підлість вона зробила навмисне. Розуміла, що робить і навіщо. Значить, з самого початку вона без жодного приводу з вашого боку вам завдала удару. Вона без причини вчинила вам зло. Ось така її натура. А тепер у неї є причина – ви її викрили.
Ваше благородне прощення сильно контрастує з низьким вчинком людини. Ви понизили її самооцінку своєю добротою. Це також їй неприємно. Ким ви себе уявили, якщо надумали прощати?
Ви здаєтеся безпечним об’єктом. Раз ви таку злу справу пробачили, таку ницість, ви м’якотілі. І можна ще раз вас провчити. Ви все одно нічого не зробите!
І той, хто без причини зробив вам підлість, знову нападатиме і завдаватиме ударів. На жаль. Тож пробачили, забули, помирилися, а тепер шапку до рук і подалі від нього!
Тож пробачили ницість, підлість, непристойний вчинок — і чудово. А тепер відійдіть подалі. Якнайдалі.
Бо ви, може, й пробачили. Але вам не простить той, хто причинив зло.
Анна Кір’янова