«… Другу подарували ігуану. Але, він сприймав її лише, як предмет інтер’єру: годував, поїв без будь-якої любові.
І ось в один із днів вона його вкусила за палець.
Перша реакція друга – “… я тебе зараз викину звідси…! ..”, а потім дивиться, а вона так на нього віддано дивиться, з акваріума вилізла і давай тягатися за ним по всьому будинку ні на крок не відходить, в очі заглядає з видом:
“Пробач, господар, пробач”. Він аж розчулився.
Наступного ранку він прокидається, а ігуана поруч з ним сидить … всю ніч не відходила і сумно спостерігала.
Приятель аж перейнявся, який чуйний і турботливий у нього вихованець виявився. Однак палець його болів і до того ж опух.
Він взяв ігуану і мерщій до лікаря. Там і з’ясувалося, що цей вид ігуан отруйний, тільки отрута у них дуже слабка, тому вони, спочатку кусають, а потім стежать за жертвою і чекають поки та помре.»
Мораль: не будьте настільки наївними…
Автор невідомий