58-річна Жанна впала в глибоку депресію: все її життя прожите не так, як треба, а повернути час назад неможливо. Найдивовижніше, що їй завжди заздрили і хотіли жити як вона: і сестри, і подруги, і навіть мама.
Жанна вражала своєю красою і підкоряла своїм оптимізмом. Вона світилася внутрішнім світлом і її справи завжди йшли добре: починаючи зі школи, закінчуючи власним бізнесом, який прогодує ще одне покоління (а далі ніхто загадувати не береться).
У чому її секрет?
У чоловічому обожнюванні. На її орбіті завжди було 2-3 чоловіки, які дивилися на жінку туманним поглядом, обсипали компліментами та готові були віддати їй усе, що в них було.
Але гроші та майно Жанну не цікавили. Вона харчувалася енергією кохання. Поглинала її, як паливо, і мчала до своїх цілей.
У 23 роки вона вийшла заміж за 33-річного. Подруги її не зрозуміли: невже немає ровесників? Але ще більше вони здивувалися тому, що у 33 роки вона розлучилася і вийшла за 53-річного.
Ставку вона робила не на статус чоловіка, розрахунок був в іншому: вона обирала тих, хто був готовий на руках її носити та твердити, що нікого на світі немає прекрасніше.
Але любов – це продукт, що швидко псується, рано чи пізно проходить.
Від 53-х літнього треба було йти, якщо дотримуватися своєї стратегії. Але до кого? До 63-х літнього? Чи зможе він стати цілющим еліксиром? Чи йому самому потрібна допомога, підтримка та емоційне підживлення? Захочеш із такого напитися, а він сам усі сили висмоктає.
Подруги стежили за життям Жанни як за захоплюючим серіалом. А вона й не думала зменшувати обороти та упускати рейтинги. В черговий раз сюжет приголомшив: Жанна полетіла в Італію і вийшла заміж за хлопця вдвічі молодшого за себе.
Він емоційно жестикулював і вигукував, що таких жінок, яка дісталася йому, просто не буває. Скоро вся тиха Віченца знала, що їхніми вуличками ходить богиня Жанна.
Саме на цей час припав пік бізнесу Жанни. Вона вміло настроювала життя на потрібну тональність. Гроші текли рікою.
У гору ми йдемо важко, деремося з задишкою. А з гори котимося швидко. Так і Жанна.
Не встигла повною мірою насолодитися своїм зенітом, впала в жорстку депресію: у неї свій розкішний будинок, але він не коштує ані гроша, якщо в ньому не лунає сміх дітей та онуків.
Жанна плаче у телефонну трубку і каже, що все її життя – коту під хвіст. Не було найголовнішого. Кохання. Її любили, а вона – ні.
Конфуцій говорив:
Щастя – коли тебе розуміють, велике щастя – коли тебе люблять, справжнє щастя – коли любиш ти.
До чого була вся ця метушня життєва, якщо вона в кінці життя залишилася біля розбитого корита?
Втім, жінки так влаштовані: знецінюють те, що в них вдосталь, і захоплюються тим, чого вони не мають…
Інша моя знайома каже: “Кохання, подумаєш… Дурниця це, кохання ваше. А от добре жити не кожному дано…”