«Скромність і сумлінність винагороджуються лише у романах. У житті подібні якості, поки вони комусь потрібні, використовуються до кінця, а потім на них просто плюють».
Молоді жінки намагаються щосили. По-перше, величезна конкуренція, треба бути стрункою, красивою, самодостатньою, щоб чоловік розгледів тебе в натовпі та дозволив наблизитися до себе.
По-друге, дівчинку вчать, треба бути відповідальною, акуратною, старанною, майже перфекціоністкою. Тільки так можна щось одержати від життя.
Складно поводитися з чоловіком, як стерво, якщо ти вихована та порядна, правда? Здається, що ти його поважатимеш, і він тебе у відповідь. Чим сильніше ти його любитимеш, тим більше він буде тобі вдячний за все.
А потім виявляється, що чоловікові все це не потрібно. Але як не потрібно? Чому?
І ти кричиш йому вслід: «Та ніхто й ніколи не любитиме тебе, так як я! Ти ще одумаєшся, приповзеш, благатимеш, але буде пізно!».
І знаєте, в цей момент у дамі кричить не кохання, а образа і обурення. За те, що так багато душевних сил вклала, подарувала. Дозволила собі довіритись йому. А у відповідь побачила спину та потилицю.
І він пішов туди, де ноги витирають об нього. Яскравих вражень захотілося? Чи благополуччя набридло?..
Голлівудський актор Аль Пачіно говорив:
“Ніколи не переоцінюй свою роль у житті інших людей”.
Жінка думала, що вона світло у віконці, а за фактом виявилося — запасний варіант.
Ось як писав у своєму романі Еріх Марія Ремарк:
«Скромність і сумлінність винагороджуються лише у романах. У житті подібні якості, поки вони комусь потрібні, використовуються до кінця, а потім на них просто плюють».
Виходить, що жінкам, здатним на безкорисливість, на сильні почуття та пориви душевні треба постійно бути напоготові. Або насолоджуватися своїм величезним серцем і нічого не чекати натомість.
Є особливо цинічна категорія жінок, яка з першої зарплати чоловіка починає відкладати потихеньку «на чорний день». Підозрюючи, що його «люблю», — це миттєве рішення. А в дальній перспективі піде на пошуки себе. А вона залишиться із кругленькою сумою, моральною компенсацією.
І все ж, мені не подобається таке, яким би добрими намірами і продуманістю воно не було прикрите. Мені до душі інша схема: коли один любить іншого, і від цього кохання можна гори згорнути, а не зім’яті купюри з його гаманця в заначку покласти.