Розкіш – це не труси, не помади, не ресторани та не шпильки. Справжня розкіш – це жити так, як тобі зручно. У зручних трусах. У зручних черевиках. З тим кольором помади, який тобі подобається або без помади взагалі. Їсти їжу, яка подобається, дружити, з ким тепло, бути разом з любові, а не з почуття обов’язку.
Навчитися відмовлятися від непотрібного. Від того, що себе зжило. Зносилося. І берегти те, що подобається. 5-річна донька моєї подруги все своє маленьке життя ходить у гості лише зі своєю ложкою. Вона може собі дозволити розкіш їсти тією ложкою, що їй подобається. Її мама дуже соромиться, щоразу намагається виправдатися. А я почала брати з собою на пікніки свої власні прибори та посуд, бо не люблю їсти із пластику. І мені начхати, що про це думають оточуючі.
Розкішне життя — це не «бо ти цього гідна». Це про те, що ця річ варта вас. Чашка, подарована сестричкою. Татова футболка, в якій так затишно засинати. Пиріг за маминим рецептом. Поцілунок коханої людини. Цікаві книжки. Гарні фільми. Ті самі пісні. Свіжа постільна білизна. Чиста квартира. Життя, яке ти вибрала сама.
А ще розкішне життя – це не зжирати себе, коли щось іде не так. Колготки можуть порватись. Тісто може не підійти. Друзі можуть не захотіти дивитись твій улюблений фільм. Улюблена людина може піти. Ти можеш не отримати підвищення на роботі. Може статися все, що завгодно. Якщо в тебе щось не виходить, то це ніяк не впливає на твою цінність. Це означає, що зараз все йде не так, як ти хочеш.
Розкішне життя – це мати можливість вибору. Зашити порвані колготки або купити нові. Викинути пиріг та замовити суші або намагатися спекти пиріг ще раз. Переглянути фільм наодинці або піти з друзями до кафе. Відпустити чи боротися. Шукати нову роботу чи переглядати свої цілі на старій.
Розкішне життя – це жити за своїми правилами. Йти до своїх цілей. Не шукати виправдання. Не бути зручним. Не виправдовуватися за свій вибір, свої мрії, свої інтереси. Говорити: “Зі мною так не можна”. І казати: «Мені це можна».